Без рубрики

Як самостійно отримати візу Китаю: особистий досвід

15.02.2016
Як самостійно отримати візу Китаю: особистий досвід візу Китаю

Оформити візу Китаю я взявся самостійно, і відвідавши консульство Китаю в Петербурзі зміг подати документи на китайську візу.

Тепер ділюся інформацією про те, як оформити візу Китаю самостійно і уточнюю про складності оформлення китайської візи в Петербурзі

Чесно кажучи, хотілося б щодо про отримання візи Китаю самостійно написати щось на кшталт «потрібно відвідати консульство Китаю в Петербурзі і там отримати візу, подавши пакет документів для китайської візи». Ось тільки отримати візу Китаю самостійно виявилося справою клопіткою, принаймні для жителів Петербурга.

Взагалі, Китай давно стояв у мене в планах, особливо після того як кілька років тому я злегка торкнувся культури цієї дивовижної країни, побувавши в Гонконзі і Макао. Однак ту поїздку важко було б визнати за самостійну подорож в Китай: у мене навіть віза була не китайська, а гонконгська. Так що, вважайте, консульство Китаю в Санкт-Петербурзі мені було вже знайоме, залишалася справа за малим – знайти час на таку поїздку. Начебто справа проста, але на планеті стільки цікавих місць, що доводиться просто розриватися, тоді як відпустка у мене не гумовий. Ось за минулий рік, припустимо, я був провів два тижні на пляжі Домінікани, стільки ж часу тривала поїздка до Франції з Італією, Ізраїлю слід було віддати тиждень, і це не рахуючи будь-якої «дрібниці», вилазок на кілька днів – і чим, питається, треба було б пожертвувати?!

Але ось настав момент, коли збіглося безліч факторів: недорогі квитки в Китай, бажання побачити нарешті Піднебесну, вільні два тижні. Залишалося лише отримати китайську візу самостійно, і справа, здається, в капелюсі.

Ось тільки оформити візу самостійно Китаю в Петербурзі виявилося дуже проблематично. І головну проблему створює китайське консульство, вимагає запрошення…

Питання про документи для оформлення візи Китаю в Петербурзі встав на весь зріст відразу після покупки авіаквитків: список на сайті генконсульства мене не задовольнив, так як в ньому зазначалась необхідність запрошення, тоді як візовий відділ Китаю в Москві начебто обходився бронью готелів. Було незрозуміло, чому в північній столиці потрібні одні документи на китайську візу, а в південній інші? Крім того, надію на благополучний результат заходу підтримував у мені сайт консульства в Петербурзі http://stpetersburg.china-consulate.org/rus/. адже на ньому було, наприклад, оголошення за 2011 рік. «Стало бути, — міркував я, — існує можливість того, що на сайті вивішені застарілі дані, і хоч раніше запрошення були потрібні, тепер, як і в Москві подати документи на візу Китаю самостійно можна і без запрошення».

Виявилося — не можна…

Але для цього мені довелося їхати в самий кінець каналу Грибоєдова, де китайці окопалися далеко від всіх станцій метро; проїхати туди на машині теж проблематично з-за пробок в центрі. До того ж працює консульство в Петербурзі три дні в тиждень по три години, і тому самостійно подати документи на візу Китаю — справа нетривіальне. До того ж, мої дзвінки на вказаний сайтом телефон консульства нічого не дали, скільки б я не дзвонять. Довелося їхати особисто і з’ясовувати обстановку на місці.

я Приїхав, значить, вранці в понеділок і відразу з’ясував, що жодних оголошень про правила оформлення китайської візи на фасаді не вивішено, треба так чи інакше спілкуватися з місцевим персоналом. Тут мене здивувала повна відсутність черги, пам’ятної мені по оформленню візи Гонконгу – я спокійнісінько зайшов всередину і запитав у дівчини, яка приймала документи, згодиться для самостійного оформлення візи Китаю бронь готелів. У відповідь вона немов автовідповідач вимовила: «За нашими правилами не авіаквитки, бронювання готелів не є підставою для видачі візи китайської».

Ось тобі, бабуся, і Юріїв день!

Враховуючи, що в найближчому майбутньому консульство Китаю в Петербурзі разом зі всієї Піднебесної збирався святкувати День Весни, у мене залишалися для подачі документів тільки середа і п’ятниця – за цей строк слід було десь роздобути запрошення…

Звичайно, я відразу написав електронні листи парочці найбільших китайських туроператорів з проханням допомогти оформити запрошення. Відповіді, на жаль, не прийшов, і тоді я роздобув контакти однієї петербурзької контори, готової за 500 рублів сфабрикувати потрібний папір. Була деяка листування, в результаті якої в середу вранці я став володарем чудового документа, де був якийсь захоплюючий текст, але розібрати можна було лише моє прізвище та номер паспорта – все інше місце між шапкою і підписом-печаткою займали ієрогліфи.

Теоретично, текст запрошення в Китай свідчив, що фірма з міста Суньвынь чекає для переговорів представника російської компанії, тобто мене; в пристрасному бажанні побачити майбутнього партнера зізнавався якийсь пан Жуй Хюй, поставив під документом свій підпис. Хоча особисто я не виключав варіант, при якому власник підпису ні сном ні духом не знає про своє бажання завести контакти в Росії, бо запрошення в Китай було всього-то роздруківку електронного листа, який хто здатний зварганити у лічені хвилини на будь-якому комп’ютері.

Іншими словами, всю дорогу до консульства Китаю мене терзали смутні сумніви в успіху підприємства. Тільки у самих консульських дверей ці сумніви зникли, змінившись іншими – пора було подумати, чи зможу я взагалі здати документи, бо робочий день китайців закінчувався через годину з чвертю, а переді мною в черзі стояло півтора десятка людей.

Звісно, значну частину з чекали складали співробітники турфірм, і це сильно псувало перспективу, так як кожен з них міг притягти десяток-інший паспортів, загальмувавши таким чином всю чергу. Так воно й сталося в результаті, і не бачити б мені заповітного віконечка, якби не доброта співробітниці консульства, опівдні запустила всіх, хто до того часу залишився мерзнути перед входом і обіцяла всіх прийняти, нехай навіть і настане час обіду.

Зізнатися, я був приголомшений тією разючою зміною, яка сталася у порівнянні з понеділком; балакучий охоронець, який виходив покурити, втім, роз’яснив, що до чого. За його словами виходило, що в понеділок консульство Китаю в Петербурзі зазвичай пустує, і тому подати документи на китайську візу можна просто і швидко. У середу чомусь скупчуються найбільші черги, по п’ятницях теж йде пристойний наплив, хоча і менше средового. Коротше кажучи, я раджу прислухатися до слів цього дядька…

Сама процедура подачі документів на візу Китаю займає лічені секунди: співробітниця у віконці переглядає запрошення, перевіряє правильність заповнення анкети і забирає ксерокопії сторінок внутрішнього паспорта – тієї, де дані, і тією, де прописка. Я отримав назад ксерокопію закордонного паспорта, так само як і окремо прикладену фотографію, вистачило тієї, що була приклеєна до анкети. Сама анкета питань не викликала, за винятком одного: треба було написати телефон контактної особи в Росії, здатної відповісти на дзвінок у разі екстреної необхідності. А ось страховка для візи в Китай не потрібна, у всякому разі її оформлення для отримання китайської візи не обов’язково.

Отже, документи на китайську візу я здав, от тільки з-за свята Весни чекати результатів заходу мені довелося не один тиждень, як зазвичай, а цілих дві. До того ж, ці два тижні виявилися забарвлені темними кольорами нехороших передчуттів, адже перед самим початком «канікул» мені зателефонував співробітник консульства Китаю в Петербурзі і взявся випитувати, куди я їду і навіщо, був я вже в Народній Республіці і так далі. Ці розпитування, треба зізнатися, дещо вибили мене з рівноваги, так що в призначений день я прибув до дверей консульства з нервовим тремтінням в душі. Була, до речі, знову-таки, середа, і знову-таки натовп народу оточила будівлю з прапором Піднебесної; за визнанням однієї з дівчат у черзі, вона прийшла ще до відкриття консульства, але все одно простояла півтори години.

Чергу на отримання візи, правда, істотно коротше, ніж на подачу, і формується вона не ліворуч від входу, а праворуч. Чекати розв’язки довелося хвилин двадцять, після чого все владналося якнайкраще: в мій паспорт виявилася вклеєна бізнес-віза на 30 днів, я віддав 1500 рублів в касу і відбув задоволений. Зауважу до речі, що є можливість оформити термінову візу Китаю всього за 2 робочих дні, треба тільки доплатити ще 900 рублів до тарифу. І що актуально, мені віза Китаю була видана, як з’ясувалося, ще в день нещасливого дзвінка, тобто за ті ж 2 дні, стало бути, я нервував марно.

Ну от, оформити візу Китаю самостійно виявилося все-таки можна, нехай і не без перешкод. Подивимося, чи вдасться влаштувати подорож по Китаю самостійно — є у мене сумніви щодо мовного бар’єру. Подивимося. У будь-якому випадку відвідувачі сайту дізнаються про всі перипетії китайської поїздки найпершими.

Короткий опис статті: віза в китай При підготовці самостійної поїздки в Китай я подав документи на китайську візу і успішно візу Китаю отримав. Тепер ділюся інформацією про те, як оформити візу Китаю самостійно і уточнюю про складності оформлення китайської візи в Петербурзі Віза Китаю самостійно, документи для китайської візи, отримати візу Китаю в Петербурзі

Требуется бизнес виза. Заходите!

Оформити візу Китаю я взявся самостійно, і відвідавши консульство Китаю в Петербурзі зміг подати документи на китайську візу. Тепер ділюся інформацією про те, як оформити візу Китаю самостійно і уточнюю про складності оформлення китайської візи в Петербурзі

Як самостійно отримати візу Китаю: особистий досвід візу Китаю

Також ви можете прочитати